за членами речення

См. также в других словарях:

• там — 1) присл. Указує на місце більш віддалене порівняно з іншим, ближчим; у тому місці, у тих місцях; прот. тут. || Уживається в поєднанні з пит. займ. хто, що. || Вживається у функції співвідносного слова в головному реченні, якому в підрядному… …   Український тлумачний словник

• аж — I част. підсил. Уживається для підсилення ознаки або дії. II спол. 1) Сполучає підрядне наслідкове речення з головним; так що. 2) Виражає протиставний зв язок між частинами сурядного речення або однорідними членами речення; а, а тим часом. 3)… …   Український тлумачний словник

• то — I спол. 1) розділовий.Уживається при переліченні фактів, явищ, дій, об єктів і т. ін., що чергуються: а) на початку кожного простого речення, що входить до складу складносурядного; б) на початку самостійних речень, пов язаних між собою якимсь… …   Український тлумачний словник

• але — I спол. Виражає протиставний зв язок між частинами сурядного речення або однорідними членами речення; та, проте, однак. II виг. Виражає здивування, незадоволення. III част., рідко. 1) Уживається в значенні, близькому до невже, хіба, з відтінком… …   Український тлумачний словник

• однак — 1) спол.Уживається для вираження протиставного зв язку між сурядними реченнями або однорідними членами речення; але, проте, одначе. || Уживається при протиставленні головного речення підрядному допустовому. 2) присл., у знач. вставн. сл. Все ж,… …   Український тлумачний словник

• одначе — спол., розм. 1) Уживається для вираження протиставного зв язку між сурядними реченнями або однорідними членами речення; але, проте, однак. || Уживається при протиставленні головного речення підрядному допустовому. 2) у знач. вставн. сл. Все ж,… …   Український тлумачний словник

• проте — 1) спол., також у сполуч. зі спол. а, та. Виражає протиставний зв язок між сурядними реченнями або однорідними членами речення; але, та, однак. || За наявності допустового сполучника в підрядному реченні або при іншому однорідному члені речення – …   Український тлумачний словник

• предикація — ї, ж. 1) лог. Визначення змісту суб єкта судження через предикат. 2) лінгв. Установлення предикативного зв язку між членами речення …   Український тлумачний словник

• хоч — I хоча/, спол. 1) допустовий. Уживається у складнопідрядних реченнях з логічною невідповідністю між змістом складових частин; відповідає за значенням словоспол. незважаючи на те, що; ужитий на початку підрядного речення, сполучає допустове… …   Український тлумачний словник

• односкладний — а, е: •• Односкла/дне ре/чення тип простого речення, структурно предикативна основа якого ґрунтується на функціонуванні єдиного поширеного або не поширеного другорядними членами головного члена, що виступає засобом вираження предикативності …   Український тлумачний словник

• період — у, ч. 1) Проміжок часу, обмежений певними датами, подіями і т. ін. || Час, коли відбувається яка небудь подія, триває дія, розгортається чиясь діяльність і т. ін. || Відтинок часу, позначений існуванням, наявністю чого небудь. 2) Певна стадія,… …   Український тлумачний словник